Семінар керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Криниця при дорозі, край села

І журавель похилений над нею.

Хоч би куди дорога завела -

Думки наші із рідною землею,

Бо тут наш дім і тут наша рідня,

І тут священні предківські могили,

Душа наша не прожила б і дня

Без рідної землі, яка усіх зростила!

У кожному населеному пункті є своє пристольне свято, коли на малу батьківщину збираються родини, щоб вшанувати пам'ять про дідів та прадідів, згадати своє минуле, поділитися теперішніми здобутками, загадати щасливе майбутнє роду, зустріти дорогі та знайомі обличчя далеких і близьких друзів. Наш день села – 9 жовтня, в день релігійного свята на честь Івана Богослова.

Тож саме в цю золоту осінню пору шкільна родина загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с.Жахнівки чекала дорогих гостей – найпочесніших відомих земляків або їх нащадків, начальника відділу освіти Тиврівської РДА О.Ф.Помацького, методистів РМК та керівників закладів освіти Тиврівського району. А об’єднав усіх їх районний семінар керівників навчально-виховних закладів району на тему «Підвищення зацікавленості учнів навчальним матеріалом шляхом активізації дослідницько-пошукової краєзнавчої роботи», який відбувся 17.10.2012 р.

В цей день педколектив школи ділився досвідом інноваційних підходів до виховання любові та поваги до рідного краю, гордості за його народ і його здобутки, застосування сучасних принципів управління в умовах дослідницько-пошукової краєзнавчої роботи.

Представники освітянської родини - учасники районного семінару директорів розпочали огляд навчального закладу із презентації навчальних кабінетів. Досить оригінально, у віршованій формі, учні школи представили свої навчальні кімнати та улюблених учителів. Святкова шкільна форма школярів ще більше підкреслила значимість та урочистість цієї події. Побачивши естетично оформлені, змістовні, методично насичені навчальні кабінети, делегація наблизилася до скарбниці школи - музею відомих земляків «Прабатьківські джерельця».

У сільському будинку культури з нагоди 100-річчя з дня народження М.Я.Калиновича - мовознавця, дійсного члена Академії наук УРСР з 1939 р., голови відділу суспільних наук АН УРСР, директора Інституту мовознавства – уродженця с.Жахнівка, було відкрито музей.

Саме сільський музей М.Я.Калиновича (створений Заслуженим журналістом України В.Ф.Очеретним ) став основою для збору і розширення матеріалів про відомих земляків. Енергетика особистих речей Калиновича, творчі роботи Очеретного В.Ф. спонукали до нових творчих звершень педагогів і звичайно до активізації пошукової роботи.

До 120-ї річниці з дня народження М.Я.Калиновича у школі було створено музей відомих земляків «Прабатьківські джерельця». Та краєзнавча робота набрала набагато більших масштабів при дослідженні історії сіл Жахнівки, Онитковець, Івоновець та їх жителів. Як з’ясувалось, в рідному краї багато чудових людей, про яких варто знати, пам’ятати та берегти славу про них.

Оточені світлинами відомих земляків, їх особистими речами, зібраними друкованими узагальненими матеріалами, гості з глибокою зацікавленістю сприймали через розповіді екскурсоводів людські незвичайні долі. Кожен мав можливість перейнятися духом М.Я.Калиновича, торкнувшись до його особистих речей. Взяли до рук різнобарвні килими М.З.Атаманюк, котра майстерно творила красу на полотні для рушників і сорочок, на рукотворних тканих килимах.

У селах були не лише майстри народних ремесел, а й майстри українського фольклору. Дарувала радість від української культури і звичаїв родина Шпильових з с.Івонівці. Ансамбль Шпильових – переможець обласного фестивалю художньої самодіяльності у 1941 р.

Відкрили родину Черніїв: від дідуся Івана Нестеровича, вчителя сільської школи з Біблією від родини Калиновичів, конструктора станка для виготовлення покрівельної черепиці до його синів – Леоніда, Анатолія та Володимира.

Анатолій Черній – член Національної спілки письменників України, поет.

Володимир Черній – кадровий офіцер, який пройшов шлях від лейтенанта до полковника, служив на усіх флотах колишнього Радянського Союзу, мав раціоналізаторські здібності і його винаходи застосовували військові заводи.

Вразили історії обпалених війною імен. Чмут Я.Р. першим прийняв і передав повідомлення про віроломне втручання фашистської Німеччини на територію Радянського Союзу. Фронтовик, ветеран Великої Вітчизняної війни, займався літописом с.Івонівці та сусідніх сіл, видав історико-документальний нарис про с.Івонівці «Село, де річки зливаються». На фронті Дмитро Розгонюк вивів свій підрозділ з бойового оточення. Його брат Іван, будучи льотчиком, врятував в повітряному бою важкий бомбардувальник з екіпажем. Валентина Радецька разом з сестрою, будучи членами партизанського загону, переховували і виходжували в себе вдома пораненого льотчика. Гнат Майкоса був керівником партизанського загону. Серед 247 прізвищ на Жахнівському сільському пам’ятнику загиблим односельцям є прізвище єдиної жінки Швидюк К.Є., бо віддала життя заради захисту інших, не вагаючись вчинила героїчний вчинок. Полохач Леонід Никифорович – партизан-підпільник, учасник штурму Берліна, ветеран, який отримав особисту подяку від керівника партизанського руху Сидора Ковпака.

Куниш Л. В., Балека П.О. та Микулишин М.М. - воїни - інтернаціоналісти, які брали участь у військових подіях на території інших країн.

Ліквідатор аварії на ЧАЕС Гернега О.П. вів битву з невидимим радіаційним ворогом.

Відвідувачі музею із захопленням слухали по високі трудові здобутки на благо економічного зростання держави Куцаківської Глафіри – доярки, кавалера Ордена Леніна та Ордена Трудового Червоного Прапора.

Механізатори Литвинюк Олександр Павлович – кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора та Ордена «Знак Пошани», Атаманюк Володимир Леонідович – кавалер Ордена Трудової слави ІІІ ступеня, Гнида Василь Тимофійович - водій, кавалер Ордена Трудової слави ІІ і ІІІ ступенів.

Колишній учень, перший випускник нової Жахнівської ЗОШ І-ІІ ступенів керівник СФГ «Хліб на щастя», Заслужений працівник сфери послуг України Гавриш К.А. - постачальник продуктів харчування у шкільні їдальні за найнижчими цінами, причетний до багатьох благодійних справ.

Справився зі складними точними науками Бак Сергій Миколайович, який від учня нашої школи дійшов до доцента кафедри математики і інформатики ВДПУ. Написав чимало наукових праць, є кандидатом математичних наук. Смагло Н.С. – донька місцевого вчителя-ветерана ВВв Пукаса С.М. є доцентом НТЕУ, професор економічних наук.

Але головним завданням даного семінару було показати, як на звичайних уроках з різних предметів вчителю можна використати славу, здобутки, надбання, майстерність своїх односельців та на прикладі відомих земляків виховувати в учнівської молоді патріотизм, працьовитість, старанність, любов до української національної культури, прагнення примножувати славу рідного краю.

Після відвідування відкритих уроків керівники навчальних закладів отримали тверді переконання в тому, що на звичайних програмових уроках матеріал про відомих земляків значно підсилює ефективність засвоєння навчального матеріалу, заохочує до вивчення предмету, викликає до нього посилений інтерес, розвиває кругозір дитини, виховує гордість за односельців, закликає цінувати професії різних галузей і досягати життєвих вершин.

Перевершив очікування освітянської делегації святковий захід «Село моє – колиска праці і любові». Свято проведено у формі зустрічі-знайомства, вшанування відомих земляків з їхньою безпосередньою участю.

Розпочали свято вшанування відомих земляків із людини, яка дала початок дослідницько-пошуковій добрій справі, заснувала у нашій школі музей відомих земляків «Прабатьківські джерельця», чим заслужила велику шану і глибоку вдячність громадськості - колишньої вчительки української мови і літератури школи Коротинської Л.Д.

На свято завітала постійна гостя школи - онучка дідуся Івана Нестеровича Чернія, донька Володимира Чернія - Галич Т.В. – методист з виховної роботи ВОІПОПП.

Гостей зворушила особиста присутність Полохача Леоніда Никифоровича та Ясі Лівонтіївни - доньки жінки-героїні Швидюк Килини. Затамувавши погляд, глядачі вслухались у душевне виконання Ясею Лівонтіївною пісні «Хусточка червона» в пам'ять про свою матір, розглядали подаровану нею картину своєї молодості.

Куниш Л.В., Балека П.О, та Микулишин М.М - воїни-інтернаціоналісти підкреслили риси, якими мають володіти сучасні юнаки – майбутні захисники Вітчизни.

Син механізатора Литвинюка Олександра Павловича, Микола Олександрович, дякував колективу школи за вшанування пам’яті його батька. Гавриш К.А. традиційно завітав на шкільне свято з «святковим короваєм». Він поділився головним секретом успіху у сфері послуг.

В підтвердження про занесення відомих імен земляків до шкільного музею «Прабатьківські джерельця» односельці отримали офіційне «Свідоцтво про занесення до шкільного музею «Прабатьківські джерельця» від дирекції школи.

Дарували гарний настрій, щирість сердець усім присутнім вокальні виступи та хореографічні композиції, гуморески, виразне читання у виконанні обдарованих учнів та артистичних вчителів школи, яких згуртувала педагог-організатор Красівська О.В.

Найбільша радість переповнювала завідувача шкільного музею вчителя української мови і літератури Титко Г.І., її праця увінчалася успіхом, про цвіт рідного краю знатимуть у всій Тиврівщині. А «паростки надії» – школярі – вже створюють гарний імідж школи, крокують до власних вершин знань.

До залу під грайливу музику ввійшли учні, занесені на шкільну Дошку пошани, якими пишається рідна школа: відмінники навчання, спортсмени, активні учасники культурно - розважальних заходів - цвіт школи. Саме вони заповнюють українську ниву колосками особистого вкладу до процвітання рідного села і України !

На згадку про зустріч учасники семінару отримали обереги людської долі та родинної оселі з рук учнів школи.

Емоційно, гостинно і сердечно проводила по-родинному тепле свято директор школи Сковира Т.І. Як господиня шкільної оселі організувала порядок проведення семінару, запрошення почесних гостей, подарувала офіційні «Свідоцтва про занесення до шкільного музею», якими підкреслила значимість людини і її досягнень для Батьківщини.

Жахнівський вчительський колектив славиться своєю пісенністю, артистичністю, оригінальністю виконання музичних творів. Під час «Українського народного вогника» гості насолоджувалися віночком музичних фольклорних творів, де жінки були грайливими, а чоловіки – жартівливими. А додавала жаринку до вогника справжня українська жива музика.

Добра справа найкраще вдається тоді, коли за неї беруться гуртом. Хоч колектив працівників невеликий за чисельністю, але кожен виконав своє доручення з великою відповідальністю. Кожен із учнів та працівників школи вклав свою справу в спільне творче намисто святкового дня.