Методичний мегаполіс

Колектив Гніванської СЗШ І–ІІІ ступенів № 1 імені А. С. Макаренка розвитку здібностей дитини, що в Тиврівському районі, знають як творче, неповторне товариство педагогів. Дирекція школи переконана, що все, що робиться з любов’ю, приречене на успіх. Тому основним завданням управлінської діяльності є поєднання високого професіоналізму з любов’ю до дітей. Завдання не легке. А хіба вчителем бути легко? Легко! Але лише тоді, коли цікаво, коли в колективі панує атмосфера творчості та захоплення. Педагогічним кредо колективу є гасло: «Творчо – інакше навіщо!» Серед педагогічної громадськості існують різні точки зору щодо проведення атестації педагогічних працівників. Одні стверджують, що атестація – це крок до успіху, до самовдосконалення, поштовх до розкриття іскри Божої в дітях та учителях. Інші навпаки – вважають, що атестація лише драматичний момент в житті учителя. Встановити істину в цьому старався педагогічний колектив школи, який завчасною підготовкою перетворив залу другого поверху на методичний мегаполіс, в якому розмістились установи: «Митна служба», «Методичний банк», «Туристичне агенство», «Інтелектуальне казино», «Екстрім салон», «Педагогічний Еверест», «Творча крамниця», «Батьківська хата», «Рекламне агенство». У кожної установи свої обов’язки, як у справжньому житті. Відмінність лише одна, всі працювали над розкриттям особистості педагога, складових його успіху, результативності роботи, намагалися дізнатись, що дає атестація педагогічних працівників. Випробування проходили вчителі, яких атестовано у 2011 році, та ті, які атестуються у 2012 році. Для того щоб отримати дозвіл на подорож мегаполісом, цим учителям слід було пройти митний контроль. Очолювала митну службу декан факультету підвищення кваліфікації педагогічних працівників Вінницького ОІПОП Кузьменко Г. А., митниками також працювали начальник відділу освіти Тиврівської райдержадміністрації – Помацький О. Ф., завідувачка методичним кабінетом відділу освіти – Касянчук Л. М., методист відділу освіти – Кроча О. М., методист відділу освіти Вінницької райдержадміністрації – Продан Г.М. Для того щоб помандрувати мегаполісом учителі пред’являли митній службі власні методичні паспорти. Не просто було митникам, адже методичні паспорти були однаковими лише за формою, а за змістом вражали митників невичерпним джерелом фантазії. Якими цікавими були місце проживання, життєві філософії, хобі та захоплення, результативність праці. Так, учитель Слободянюк Т. А. своє педагогічне кредо виклала за допомогою кола педагогічних постулатів, афоризмів, мудрих думок: «Дитину має оточувати світ творчості, світ краси, світ фантазії та історичної правди» (В. Сухомлинський), «Учитель – це людина, яка вирощує дві думки там, де раніше росла одна». Її життєва філософія: «Любити життя і жити заради любові». Прописана за адресою: планета Знань, країна Любові до дітей, місто Радості, вулиця Співробітництва.

Педагогічне кредо учительки географії Фєнєвої Н. О.: «Щоб не перетворити дитину на склад знань, комору правил і формул, треба вчити її мислити». Її педагогічний герб – географічний старт–трек «В’їзд у країну Творчості без права повернення назад». Педагогічна місія складається із трьох «Я»:

  • Я – вчитель – навчаю жити в суспільстві;
  • Я – вихователь – олюднюю навколишній світ;
  • Я – психолог – проживаю в дитині своє дитинство.

Пройшовши митний контроль, учителі радо прямували до методичного банку, господинею якого була заступник директора з НВР Телінська К. В. – вона гостинно пропонувала подорожуючим обміняти валюту на оригінальні методи, прийоми та засоби роботи на уроці. Панченко А. О. демонструвала кейс – метод, намагаючись довести його цінність та інноваційну значущість. Фєнєва Н. О. показала цікаве суперсходження на гору завдяки прийому «Приваблива мета», Крамар І. С. повернула всіх у прекрасний світ дитинства, продемонструвала метод кубування. Ковальська Л. О. запропонувала для обміну «Проектне дерево». Дрозд О.Г. зацікавив усіх прийомом «Мета, що об’єднує нас».

Наступною зупинкою мегаполісу було туристичне агентство «Кроча and компані». Директор агентства Чугаєнко Т. М. пропонувала курсівки, якими слугували відрядження на курси підвищення кваліфікації. Хто уже був на курсах, ділився своїми враженнями, називав лекції і предмети, які найбільше зацікавили їх. У цей список ввійшли працівники ОІПОП Ковальчук В. І., Кузьменко Г. А., Лесіна О. В., Гаврилюк О. А., Фурман та інші.

Не змогли обминути вчителі «Інтелектуальне казино». Звісно, це місце, де учителі могли показати знання свого предмету й ерудицію в цілому, а також позмагатися з командою учнів «Вільні душі». Учителі об’єдналися в команду «Прометей». Про результати кожен здогадався зразу: і вчителі, і учні показали гарні знання. У IV геймі «Ти – мені, я – тобі» команда учителів не дала відповіді на питання своїх розумних і добрих суперників. Вони, молоді, міркують по–іншому, дивляться вперед набагато дальше. Нехай радіють учні своїй перемозі, тим більше, що за неї отримали солодкі подарунки.

А вчителі попрямували до екстрім–салону. Саме тут зав’язалася дискусія щодо проведення атестації, знання Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Проводилася ділова гра «Атестація в пазлах». Потім проходили іспит і члени атестаційної комісії. Вони звітували про відвідані уроки, виховні заходи, про свою участь у проведенні атестації. Захопила присутніх гра «Хто це?», коли за характеристикою треба було пізнати учителя. Характеристику учителя доповнювали колеги, учні, батьки, що уважно стежили за дійством в установі «Батьківська хата». Ні, це не еко– ресторан, це справжня батьківська хата з добрими материнськими очима, мудрими татовими порадами. Це головний роботодавець для учителя. Вони довіряють школі своїх дочок та синів, тому мають право на обговорення.

У творчій крамниці, крім шедеврів учительського творіння, мандрівники отримали майстер - класи. Ніжні картини Чугаєнко Т. М. притягували до себе погляд і дарували естетичну насолоду. Неперевершено прекрасними були ікони, вишиті бісером, Іжаковської І. А. та чудові вишивки Ковальської Л. О. Презентувала збірку дитячої поезії «Вислухай, Боже, молитву дитячу» та прочитала власні вірші Панченко А. О.

Під час екскурсії по мегаполісу мандрівники мали змогу завітати до рекламного агентства і рекламувати школу, учителя, ОІПОП. Якими ж переконливими та цікавими були ці реклами! Найкращою рекламою визнано рекламу Стропак Ірини та Зеленецького Владислава, бо вони є ще й візиткою школи.

Саме слово «мегаполіс» говорить за себе. Думаєте мандрівка була довгою і нудною? Помиляєтеся. Мандрівка пройшла на одному диханні і відкрила друге дихання багатьом мешканцям мегаполісу. Учителі школи, наче учні з розпашілими щоками та очима, що світилися, ніби зорі, обговорювали, аналізували побачене, обмінювалися думками й компліментами, міняли методичну валюту, уважно слухали виступи гостей і навіть встигли скласти методичні путівники, які відображають структуру та зміст методичної роботи у школі.

Шкода, що година була пізня і не було учнів, бо в учителів було стільки задумів, проектів, бажання самовдосконалюватись, а без учнів цей процес однобокий.

Мегаполіс знову перетворився в школу, зникли офіси й установи… Стомлені вчителі поверталися додому, окрилені надією на нові зустрічі з учнями.